Головна » 2013 » Жовтень » 25 » Історія школи
12:22
Історія школи

      Пам'ять ІІ світової 

Роки Великої Вітчизняної війни принесли розруху та тяжкі випробування мешканцям Вовчанщини. Німецько-фашистська окупація Вовчанського району почалася 10 червня 1942 року і тривала майже до кінця літа 1943 року. За цей період в районі було знищено 770 мирних жителів.

1700 вовчан було відправлено до Германії. Серед них були і випускники нашої школи. Не всі повернулися додому. Доля багатьох була трагічною.

     Така доля спіткала в випускницю школи Хлистунову Ніну Михайлівну. Після закінчення школи, а потім Вовчанського технікуму Ніна Михайлівна була направлена на роботу в Казахстан. Але жаркий клімат республіки не підійшов їй для життя. Тому якраз перед самою війною вона повертається додому в Вовчанськ. А в 1942 році разом з іншими молодими людьми міста була відправлена на примусові роботи до Германії. Виконувала сільськогосподарські роботи. А потім із своєю подругою Надією вирішили втекти на Батьківщину. Йшли довго, часто вночі. Але в Польщі дівчат побачили і донесли. Їх спіймали і відправили до концентраційного табору. Так Ніна і Надія опинилися в дуже страшному місці – в одному із найбільших нацистських концтаборів, що існував з кінця травня 1940 до січня 1945 біля міста Освенцім (Польща) Аушвіц—Біркенау. Надія загинула, ослабнувши потрапила до крематорію - печі, в якій спалювали не лише мертвих людей. Газові камери, замасковані під душові, та крематорії працювали цілодобово. Здавалося б неможливо, але Ніні Михайлівні вдалося вижити. В 1945 році після звільнення в’язнів радянськими військами повернулася додому. Так і жила все своє життя Ніна Михайлівна з страшною пам’яткою Освенціума – вибитим номером на руці. Піонери школи часто запрошували її на зустрічі, але вона весь час відмовлялася. Говорила, що дуже тяжко згадувати ті часи і плакала.

Більше ніж 25 тисяч чоловік пішли на фронти з Вовчанського району, а додому з них повернулися лише 14 тисяч. Серед них були Жерновенко Сергій Степанович, Коновалов Юхим Васильович і Колінько Яків Федорович – ветерани, які після війни працювали в нашій школі. Сергій Степанович, вчитель історії, з 1960 по 1979 рік працював директором школи, Яків Федорович викладав математику і фізику.

Коновалов Юхим Васильович – випускник нашої школи. В 1937 році прийшов працювати в нашу школу, але в 1939 був призваний до лав Радянської Армії. З перших днів Великої Вітчизняної війни він активний учасник боїв проти німецько-фашистських загарбників, а в 1945 – проти японських мілітаристів. Артилерист, командир батареї.

Понад 11 тисяч солдат та офіцерів Червоної Армії загинули в воєнні роки на Вовчанській землі, захищаючи Батьківщину. В ті дні в приміщенні нашої школи був військовий госпіталь. Як згадувала техпрацівниця нашої школи Шабельник Ганна Федорівна, яка допомагала доглядати за бійцями, поранених було дуже багато, навіть ліжок не вистачало, лежали на підлозі. Багато воїнів загинуло від ран. Тому й є біля нашої школи пам’ятник-могила. Нині це пам’ятник з каменю-граніту, на якому викарбувані імена 57 бійців з різних куточків великого Радянського Союзу. В братській могилі поряд лежать українці, росіяни, вірмени, білоруси… Вони загинули захищаючи наш рідний край, нашу Вовчанщину.

Учні нашої школи вели пошукову роботу по виявленню рідних загиблих воїнів.  У 1985 році роботу було завершено. Учні школи під керівництвом піонервожатої Дудки Людмили Іванівни, нині заступник голови Вовчанської райдержадміністрації, знайшли рідних останнього воїна.

Могила завжди доглянута. Кожного року 9 травня  біля могили-пам’ятника проходить урочиста лінійка. Є шкільна традиція - 1 вересня і в день останнього дзвоника першокласники і випускники покладають квіти на моголу загиблих воїнів. Це ніби естафета поколінь.

Переглядів: 367 | Додав: ket2013 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: